Днями міністр "ДемСокири" Філіп
Духлій відкрив ще одну - вже дванадцяту школу робототехніки BroBots.
Чому ми це робимо?
Повним ходом йде четверта технологічна революція. Роботи і штучний інтелект позбавлять людей роботи і зроблять непотрібними до 50% професій. Формується клас непотрібних людей, зростає попит на популістів, які обіцяють повернути все як було. Чим далі - тим криза буде глибше і радикальніше. Зеленський покажеться вам скоро цілком адекватним варіантом випускання пари. Людям складно визнати свою непотрібність і у них будуть винні всі, крім їх самих. Це не їхня праця не потрібна на ринку праці, а олігархи, змова масонів, рептилоїди, корупція і т.д.
Може здатися, що Україна, зважаючи на свою
відсталість від країн Заходу, відчує це ще не скоро. Та куди нам до
роботів? Але, як раз саме з цієї причини, ми першими потрапимо під
роздачу.
Нові технології приходять не тому що це
круто, модно, молодіжно. А тому що вони здешевлюють виробництво товарів і
надання послуг. Західні товари і послуги, завдяки високій капіталізації
виробництва, будуть коштувати все дешевше і будуть все якісніше. Ми
зможемо конкурувати тільки ціною, погоджуючись отримувати все менше за той же
обсяг роботи. А це буде робити нас ще біднішими.
Це реальний виклик, перед яким ми зараз
стоїмо.
Як на нього реагує держава? А
ніяк. Вся наша система технічної освіти, скоріше, мертва, ніж
жива. Практично все, що у нас викладають, застаріло ще років 10
назад. Уроки інформатики хочеться обійняти і плакати. Система
технічної позашкільної освіти загрузла в радянській спадщині типу
авіамодельного гуртка. Технічні вузи, за рідкісним винятком - річ замкнена
в собі, яка не має нічого спільного з сучасною реальністю.
На мою скромну думку і досвід це все
неможливо реформувати. У нас є показовий приклад коли простий чиновник
середньої руки втопив одну зі шкіл в папірцях. А таких чиновників в
системі освіти - десятки тисяч.
Єдиний спосіб щось змінити - будувати
паралельну систему на зовсім інших принципах і підходах. Саме цим ми і
займаємося. Є купа питань і невирішених проблем, багато йде не так як
хотілося, але коли один із шанованих мною вузів показує роботи студентів на
рівні наших дітей 12-13 років, я розумію, що ми на правильному шляху і всього
через пару років те, що ми робимо стане новим стандартом в українській освіті.
Багатьом я не подобаюся за свою прямоту,
різкість і впертість. Але у цього є і зворотна сторона. Мої слова не
розходяться з діями. Саме тому в березні ми почнемо набір в першу в
Україні повноцінну загальноосвітню інжинірингову школу повного дня, в якій не
тільки збираємося переосмислити підходи до шкільних предметів, але і до
закінчення школи дати дітям профільні знання рівня західного вузу.
Амбітно? Звичайно. А навіщо
розмінюватися на дрібниці? "
