Як українській мові допомогла корупція?

«Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может», - писав у розпорядженні цензорам міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв. У 1863 році він заборонив видання навчальних, наукових і релігійних книг українською мовою.

За перші сім років дії Валуєвського циркуляра в імперії надрукували всього 23 українські книги. Як вийшло, що за наступні два роки видали 71?

Українській мові допомогли недбалість і корупція.

І. А. Пузиревський отримав посаду київського цензора, не маючи досвіду такої роботи. Попередник був не кращий і передав справи в жахливому стані. Положення ускладнювали кадровий голод, необхідність працювати за двох і відсутність чітких інструкцій.

Однак новачок швидко освоїв майстерність брати хабарі. З редакції однієї тільки газети «Киевский Телеграф» Пузиревський щомісяця знімав по 50 рублів (що приблизно дорівнює платні чиновника губернаторської канцелярії), а за пропуск текстів до друку платили всі провідні газети і книговидавці.

В кінець 1875 року посадовець був нарешті спійманий на хабарі і з ганьбою відправлений у відставку. На пенсії він говорив, що «непорядно бути цензором», що «терпіти не міг свого звання» і «ні разу нічого не закреслив». За словами Пузиревського, викликана хворобою потреба змушувала його іноді позичати гроші у Шульгіна (головний редактор газети «Кіевлянін») та інших людей, але він намагався повертати зайняте.

Джерело: Патрушева Н. Г. «Цензурне відомство в державній системі Російської імперії в другій половині XIX - початку XX століття».

Oleh Popenko