11 березня - День народження Бережанського технікуму механізації

Публікую статтю зі збірника, який випущений в 2000 році

Бережанський агротехнічний інститут: рядки історії

Зосяк М.Г., завідувач кафедри

В історичному центрі міста Бережани, яке цього року відзначає 625-річчя своєї першої відомої письмової згадки, в ансамблі архітектурно цінних забудов виділяється приваблива споруда. Вона збудована у період Австро-Угорської імперії як будинок цісарсько-королівського окружного суду. Вище від нього розміщувалися літерою “П” двохповерхові тюремні каземати. До них від будинку суду вела вузька крита галерея, якою переводили засуджених. 

Про діяльність цієї репресивної установи в тих часах дивом збереглася фотографічна пам'ятка: велика група мужилівських селян, заарештованих за участь у страйку влітку 1906 року, під мурами в’язниці чекає судової розправи. Окружним судом був цей ансамбль і за польської окупації, репресивною установою залишався і в 1939-1941 роках. 

Ці літа закарбувалися бережанцям у пам’яті гіркими споминами про нечувано садистські мордування й знищення українських патріотів енкаведистами. У роки другої світової війни розташувалася тут німецька окупаційна адміністрація, відтак знов радянська, причетна до репресій місцево го населення: до насильницьких вивозів невинних людей у віддалені краї тодішньої більшовицької імперії, до знищення національно свідомої молоді. Тільки в роки “хрущовської відлиги”, позначеної також поквапливим “будівництвом світлого майбутнього”, з цієї будівлі було знято тавро страшної установи. Оновлені орієнтири в державній політиці та економіці ставили нові завдання перед промисловістю країни та сільським господарством. За аналогією до передових західних країн сільськогосподарське виробництво в цілому тодішньому Союзі, і в Україні, в першу чергу, повинно було стати на “міцну індустріалізовану ос нову”.

Для реалізації такого задуму необхідні були сотні й тисячі умілих, досвідчених спеціалістів як вищої, так і середньої ланки. У розгалуженій мережі технічних училищ і технікумів майже що року з’являлись нові навчальні спеціальні заклади. Такою була вимога часу і нагальна потреба, що передували появі наведеного нижче наказу № 217 по Міністерству сільського господарства УРСР від 11 березня 1959 року, зміст якого наводимо повністю (див. НАКАЗ). 

Перший директор новозаснованого Бережанського технікуму механізації сільського господарства Іван Андрійович Коваленко, 1929 року народження, за фахом інженер-механік. Провів значну підготовчу й організаційну роботу. За короткий час від березня по серпень 1959 року, було переобладнано приміщення колишнього адмінбудинку під аудиторії, закуплено й завезено меблі, укомплектовано штат викладачів, здійснено набір учнів, проведено вступні екзамени. Аудиторії технікуму заповнили 120 юнаків і дівчат із закінченою семирічною освітою. Жадібним до науки і знань учням викладали предмети 15 кваліфікованих педагогів. Наприкінці листопада чи на початку грудня 1959 року в новоствореному Бережанському технікумі механізації сільського господарства настала переміна директорів. І.А.Коваленка перевели на іншу роботу. На його місце призначено Миколу Сергійовича Марченка, уродженця Лохвицького району Полтавської області. Перед тим він працював у Миргороді, був завучем в Охтирському технікумі. Згадується він як енергійна людина, знаючий, компетентний фахівець і викладач, з яким цікаво було спілкуватися, від якого можна було почерпнути додаткову інформацію та знання. Викладав він предмет “Трактори та автомобілі”, учні були дуже задоволені його мето дами навчання. Як директор, Микола Сергійович проявив себе вмілим керівником і організатором, чуйним до викладачів і учнів, що гармонійно поєднувалося з його вимогливістю і принциповістю. Працював повних чотири роки. У 1965 році директором Бережанського технікуму механізації сільського господарства призначено Олександра Макаровича Чепурного, що народився на Черкащині. За плечима цієї вольової людини був нелегкий фронтовий шлях, Українська сільськогосподарська академія, керівництво училищем механізації й кілька років адміністративної роботи у владних структурах районного рівня. Компетентний і кмітливий спеціаліст, турботливий та ощадливий господарник, він був і доброзичливим, і вимогливим водночас. Не лише до викладачів, майстрів та студентів, але й до самого себе. Тож за його керівництва робота велася добре. Існувало неписане правило, за яким кожен ніс повну відповідальність за будь-яку доручену справу. За час керівництва О.М.Чепурного на території технікуму виріс корпус відділення електрифікації . Для викладачів закладу було зведено 4-квартирний будинок. Сьогодні О.М.Чепурний проживає у Боярці під Києвом.. З 22 лютого 1972 року по 10 лютого 1992 року Бережанський технікум механізації сільського господарства очолював Іван Дмитрович Літвінов. 

Ті роки були сприятливими для розширення матеріально-технічної бази, і ці умови були використані з користю для навчального закладу. З 1972 року й далі велося спорудження лабораторних корпусів, в тому числі й корпусу № 2 на полігоні. Поліпшено житлово-побутові умови для студентів. Зокрема для них зведено гуртожиток на 210 місць. Також стали новоселами й немало викладачів, для яких побудовано гар ний 43-квартирний будинок. Стали до ладу і дві котельні. Лабораторії на відділеннях були обладнані настільки добре на той час, що в них виконувалося 95 відсотків лабораторно-практичних ро біт. На тій основі досить активно працювали гуртки, насамперед, технічної творчості. Про результати їх пошуків та конкретної роботи свідчить той факт, що учні технікуму постійно брали участь у республіканських виставках, що проводилися у Немішаєвському сільськогосподарському технікумі під Києвом. Організовував їх методичний кабінет Главку при Міністерстві сільського господарства України. Отже, рівень відповідальності за здійснювані заходи і вимоги до учасників тих виставок були дуже високі. До честі учнів технікуму, гуртки технічної творчості завжди займали чільні місця за кінцевими під сумками. В підготовці експонатів на виставку брала участь кожна лабораторія. Спочатку спробували експонат у технікумі, відтак відбирали його “для Києва”. Крім технічної творчості, належно розвивалися спортивні секції. Учнівські команди й окремі спортсмени не раз завойовували перші місця на обласних і республіканських змаганнях серед команд тотожних навчальних закладів. Добре зарекомендував себе в районі духовий оркестр технікуму і, звичайно ж, дуже представницьким був учнівський хор. Нового рівня розвитку цей колектив набув під керівництвом умілого організатора хорової справи Зіновія Головацького - заслуженого працівника культури України. 

7 липня 1992 року Міністерство освіти України та Міністерство сільського господарства України видали наказ №60/67 “Про створення Бережанського агротехнічного коледжу” Наказ про реорганізацію співпав з початком періоду бурхливого національного відродження в Україні, народ якої референдумом 1 грудня 1991 року висловився за повну незалежність своєї держави. На фоні цих історичних подій даний наказ означав не вимогу чергової зміни назви навчального закладу, а необхідність суттєвого наближення його як матеріальної бази, так і навчального процесу до передових форм, з орієнтацією на європейські взірці. Директором коледжу в 1992 році був призначений Павліський Василь Михайлович, заслужений машинобудівник України, кандидат технічних наук, що народився на Івано- Франківщині. Потрібні були як виняткова енергійність, наполегливість і рішучість, справді нове мислення, насамперед самого керівника і чітке бачення ним перспективи розвитку навчального закладу, так і цілеспрямована діяльність всього педагогічного колективу. Тільки завдяки поєднанню цих факто рів порівняно за короткий час вдалося На фото. БАТІ реалізувати першочергові завдання щодо переведення закладу на якісно новий шлях. За один рік зусиллями директора і всього педагогічного колективу була проведена значна робота в перебудові навчального і виховного процесу, зміцненні матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу, розширенню інтеграційних зв’язків з вищими навчальними закладами ІІІ-ІУ рівня акредитації, зв'язків з Швейцарією, Австрією, Канадою. Багато приміщень було реконструйовано, добудовано навчально-виробничу майстерню, значно розширено аудиторний фонд. 

Об'єктивною оцінкою плідних зусиль педколективу, належним признанням проведеної реорганізації стало рішення Головного управління акредитації закладів освіти від 3 березня 1993 року про внесення Бережанського агротехнічного коледжу до державного реєстру вищих навчальних закладів України. Одночасно йому надано ліцензію на право здійснення освітньої діяльності за другим рівнем акредитації. І знаменним позитивним підсумком виявилася постанова Кабінету Міністрів від 29 травня 1997 року, згідно з якою коледж увійшов в структуру Національного аграрного університету. У світлих, переважно по-сучасному обладнаних і оснащених ауди торіях набувають знання загалом 1000 студентів стаціонарного та більше 500 студентів заочного відділень. Вони оволодівають такими потрібними народному господарству України спеціальностями, як механік, електрик, економіст, бухгалтер підприємств агропрому. Одночасно проводиться підготовка молодших спеціалістів, з 1996 року розпочато підготовку бакалаврів. Також організовано навчання з набуття робітничих професій, здійснюється первинна професійна освіта, курсова підготовка, перепідготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації. В 2000 році проведена акредитація всіх спеціальностей коледжу, і за її результатами Національним аграрним університетом створено на базі коледжу Бережанський агротехнічний інститут. Ректором призначено Павліського Василя Михайловича - професора, академіка, доктора технічних наук. 

Сьогодні Бережанський інститут розміщується в шістьох навчальних корпусах, загальна площа яких 10 тисяч кв. метрів. Крім того, закінчується спорудження нового навчального корпусу площею 2,5 тис.кв. метрів. Навчальний процес здійснюють 90 штатних викладачів з вищою освітою та 46 дипломованих педагогів, які працюють з неповним навантаженням. До проведення навчальних занять, в основному з підготовки бакалаврів, і спеціалістів запрошуються провідні вчені, викладачі Національного аграрного університету. В коледжі працює 11 кандидатів наук, 30 викладачів у різних формах працюють над дисертаціями для здобуття наукового ступеня.