На початку 1950-х керівництво компанії Bell помітило, що багато менеджерів середньої ланки вийшло з інженерів і техніків, і у них часто не вистачало ініціативи і широти погляду.
Щоб виправити становище, компанія вирішила дати менеджерам гуманітарну освіту. At & T спільно з Університетом Пенсільванії організувала Bell Institute of Humanistic Studies for Executives. Університетські професори навчали менеджерів на інтенсивних десятимісячних курсах. Студенти читали розумні книжки, ходили на концерти і в музеї. На обговорення прочитаних книг запрошувалися їх автори, зі студентами зустрічалися поети і композитори, історики і критики.
Результати виявилися цікавими. Студенти стали читати набагато більше, ніж до експерименту. Вони стали більш допитливими і впевненішими, більш інтелектуально незалежними. Психологи визнали експеримент успішним.
Але виявилося, що у навчання був і зворотний бік. З'ясувалося, що порозумнішалі менеджери стали більше цінувати час, проведений з родиною і друзями, і менше - кар'єру в компанії. Вони хотіли жити, а не приносити себе в жертву прибуткам акціонерів. Продуктивність їх праці за рік впала на 8-10%.
До 1960 року Institute of Humanistic Studies for Executives був закритий, зростання продуктивності праці в компанії - відновлено.
Немає коментарів:
Дописати коментар