вівторок, 15 грудня 2020 р.

Ебола-дисиденти

 


        5% опитаних жителів міст Бені і Бутембо на сході Демократичної Республіки Конго вважають, що вірусу Ебола не існує. Дослідження було проведено восени 2018 року коли в регіоні було зафіксовано спалах хвороби.

Відповідно до думки "дисидентів" вірус придумали влада країни і / або білі капіталісти, щоб тримати людей в страху і експлуатувати ресурси регіону. Заходи щодо стримування поширення хвороби та ізоляції хворих вважаються спробами контролю волелюбного місцевого народу. Одна з політичних партій навіть взяла цей лозунг на озброєння.

Ті громадяни, хто заперечує вірус ображали лікарів, крали з моргів тіла померлих від Еболи родичів, навіть невеликими загонами нападали на лікарні і намагалися звільнити типу зовсім нехворих братів. Вважалося, що чужинці-лікарі або обманюють пацієнтів або навмисно заражають їх штучними вірусами, щоб продати після смерті на органи.

В результаті одного з нападів був убитий лікар-волонтер з Камеруну, а організація "Лікарі без кордонів" (MSF) згорнула в регіоні свою діяльність, коли одна з її польових клінік була спалена ебола-дисидентами.

У минулому році була запущена в масове виробництво досить ефективна вакцина, але заходи з вакцинації в ДРК були частково зірвані - конголезці, які впевнені, що вірус Ебола фейк, активно чинять опір і навіть приховують своїх хворих. Таким чином зупинити поширення вірусу Ебола на сході Конго виявилося практично неможливо. Добре лише, що передається він не повітряно-крапельним шляхом.

Загалом дикі люди! Не те, що ми! У нас же цивілізація і всяка конспірологічна маячня неможлива. Адже правда?

Джерело: Vladimir Krasnogolovy


пʼятниця, 27 листопада 2020 р.

Рептильний талант

 

Можна виділити три рівня ораторської майстерності.

Базовий рівень - уміння розрізняти рефлексію і мову. До себе ти звертаєшся з рефлексією, до оточуючих - з промовою і вивалювати на них всю свою рефлексію зовсім ні до чого. Коротше, до базового рівня піднявся той, хто навчився фільтрувати базар. Просунутий рівень - розуміння того, на яку цільову аудиторію ти працюєш і таргетування на свою аудиторію, а не на лівих людей. Ну типу як погані кримінальні адвокати часто працюють на зал, а хороші - чітко на присяжних. Ну і нарешті, майстерний рівень - це вміння формувати дискурс, здатність спровокувати оточуючих на те, щоб вони говорили те, що грає тобі на руку.

Дональд Трамп, При всіх своїх численних недоліках, відноситься до третьої категорії ораторів. Це оратор майстерного рівня, здатний не тільки працювати на задану аудиторію, а й формувати дискурс в цілому. Візьмемо, наприклад, рішення Трампа сфокусувати передвиборчу кампанію 2016 р навколо метафори Будівництва Стіни - We will build a Wall. Він повторив це 100500 разів - і в одних і тих же виразах.

Чого він цим домігся?

Двох речей. По-перше, виборець став чітко асоціювати Трампа з охороною кордонів і антиімміграційним порядком. Трамп - це Стіна, Стіна - це Трамп, якщо ти хочеш зміцнити кордон країни, голосуй за Трампа. Це скілл оратора просунутого рівня.

По-друге, на третьому, майстерному рівні, ефект виявився ще цікавішим. Стіна стала мемом. Трампа висміювали і паплюжили за брехню, за безумство і за неточності. Ти говориш, побудувати стіну, а ти взагалі розумієш скільки це буде коштувати? Наскільки збільшить дефіцит бюджету? Ти говориш, що Мексика заплатить за будівництво? Так ні хрена вона не заплатить. Стверджуєш, що будівництво стіни зміцнить кордони і обмежить нелегальну імміграцію, в той час як дві третини нелегалів прибувають легально через аеропорти, а потім overstay свої візи?

Коротше кажучи, за ідею побудувати Стіну Трампа критикували багато і жорстко. Критика ідеї Стіни мчала з телеекранів, з радіо, нарешті просто з екранів. І Трамп домігся цим головного - сформував інформаційний порядок . Свідомість обивателя формується медіа, але формується хитрим чином. З точки зору обивателя, якщо про щось говорять по новинах, то це важливо - і чим частіше говорять, тим важливіше. У момент, коли обговорення Стіни, неважливо в позитивному або в негативному ключі займає левову частку інформаційного потоку, тема імміграції та охорони кордонів перетворюється в головне, ключове питання виборчої кампанії. Кожен подкаст на тему того, який Трамп дурень і яка ідіотська витівка ця Стіна, працював на те, щоб тема охорони кордонів стала головною в очах виборця.

І ось що вийшло. З одного боку Трамп вибудував асоціацію, Стіна = Трамп. З іншого боку, спровокував своїх супротивників на те, щоб вони з ранку до вечора обговорювали Стіну, підвищуючи тим самим важливість цієї теми і роблячи її ключовим питанням кампанії.

І мало помалу, у глибинного народу сформувалися два переконання. Перше: найголовніше завдання, яке зараз стоїть перед країною - це захист кордонів. Виборцю говорили про це з ранку до вечора, він і став думати про це з ранку до вечора. Друге: Трамп єдиний, хто має намір займатися цією темою всерйоз, в той час як його суперники зайняті дріб'язковими причіпками. Тобто Трамп єдиний, хто готовий взятися за найважливішу задачу для країни. А хто переконав його в тому, що ця задача найважливіша? Так противники Трампа, яких він на це спровокував.

З цього до речі зовсім не випливає, що Трамп людина розумна. Те, про що я говорю, зовсім не вимагає високого інтелекту в загальноприйнятому розумінні. Це вимагає скоріше соціального інтелекту, рептильних таких, долюдських ще якостей.

 Проблема в тому, що в реальному, а не вигаданому людському суспільстві, велика частина вигідних соціальних ніш вимагає в першу чергу рептильних якостей і рептильних достоїнств. А значення інтелекту в класичному розумінні - тобто здатності до логічного аналізу і синтезу - для кар'єри і соціального просування сильно переоцінене.

Джерело:

Nota bene

Тепер мені стає зрозуміло, чому мало кому відомий Ростислав Бортник став головою Бережанської ОТГ. Саме завдяки розкрученим мемам в медіа просторі: «Бережани – Там де добре!», «Архітектор з Відня готовий переїхати в Бережани..» це ы сформувалоло інформаційний порядок, дало читкий  посил і переконання, що саме за цю людину слід голосувати.  Це відчувається після перших засідань новообраної влади в коментарях у ФБ : «Ми на тебе надіємось! Не підведи наші сподівання і т.д.». Де він на виконання усіх цих посилів візьме гроші невідомо і чи зможе порозумітися з нашими любителями «тем і схем» теж важко спрогнозувати. Головної мети досягнуто, далі час покаже!

субота, 21 листопада 2020 р.

20 найгірших паролів 2020 року


 Люди зберігають в мережі практично всю особисту інформацію, але мало хто серйозно замислюється про безпеку персональних даних. Одна з найпоширеніших помилок – використання ненадійних паролів. До вашої уваги ТОП ненадійних паролів 2020 року!

Розробники менеджера паролів NordPass вирішили розповісти, які паролі найчастіше використовують люди у 2020 році. Також вони назвали комбінації, які можна вважати найгіршими та найменш надійними. Не використовуйте їх!

За словами розробників NordPass, мільйони людей як і раніше використовують надзвичайно небезпечні паролі на кшталт “123456” або “password” для входу у свої облікові записи. Такі комбінації з року в рік очолюють всілякі рейтинги найгірших паролів, але люди не збираються від них відмовлятися.

20 найгірших паролів 2020 року версії NordPass виглядає так:

  1. 123456
  2. 123456789
  3. picture1
  4. password
  5. 12345678
  6. 111111
  7. 123123
  8. 12345
  9. 1234567890
  10. senha
  11. 1234567
  12. qwerty
  13. abc123
  14. Million2
  15. 000000
  16. 1234
  17. iloveyou
  18. aaron431
  19. password1
  20. qqww1122

Багато користувачів просто не хочуть запам’ятовувати складні комбінації, щоб убезпечити свої особисті дані. Втім, всілякі менеджери паролів вже давно вирішили цю проблему: вони зберігають всі комбінації, і вам зовсім не потрібно тримати їх в голові. Крім того, наполегливо рекомендується використовувати двофакторну аутентифікацію, де це можливо.

Джерело:

понеділок, 16 листопада 2020 р.

Ніколи знову. Сподіваюсь!

 


Послухав я цього "недо-бітла", і ось що подумалося.

Мене часто запитують (насправді ні) "Чому в українській літературі немає письменників світового рівня? Де ваші Джеки Лондони, Роберти Хайнлайни, Достоєвські нарешті?". Ну ок, син колись питав, а я відповідав.

Відповідь дуже проста: Тому ж, чому СРСР не зміг народити нічого й близько схожого на Бітлз, Преслі, Квінів, АББА і незліченного числа талантів на будь-який смак. Та й взагалі в культурному плані СРСР проспав всю музичну революцію, яка творилася в другій половині 20 століття в усьому світі. Скрізь творилася, а в СРСР не творилася.

А все тому, що це "буржуазне мистецтво" в совку було під забороною, всіляко критиковане і випалювалося з простого народу як "чуже пролетаріату" і "демонструє занепад цінностей". Максимум окремим наближеним особам дозволялися "адаптації" на кшталт того каліцтва на відео. Тобто за фактом крадена мелодія, яку розучував, слабо розуміючий суть рок-н-ролу, оркестр. Далі на неї писався неймовірно сумний, але політично правильний текст, все це виконувалося без любові, без натхнення і "проживання", і запускалося в ротацію - чисто щоб народ не слухав ворожі голоси. І саме цю функцію "голосовий виріб №2" виконувало.

Але як підсумок, кращі радянські виконавці рок-н-ролу і року ніколи не потраплять навіть в топ-1000 - дещо звичайно є, але рівень, але глибина ... ну не дотягує. Тому що інакше не виходить: потрібні мільйони підлітків і людей старшого віку, які горять і НЕ МОЖУТЬ НЕ ГРАТИ. Які висолопивши язика від напруги, роками грають в гаражах і прокурених пабах примітивний скіффл, щоб на виході стати новими бітлами або Роллінгами. Так, один з десятків тисяч зможе, інші кинуть - але саме так і працює природний відбір, що дає на виході найкраще.

А коли грати можна тільки те, що затверджено партією і підписано райкомом, міськвиконкомом, комітетом комсомолу і ВЦРПС - тобто, коли за фактом грати що-небудь нове заборонено.

Коли тих, хто все ж не слухається, розстрілюють, відправляють на Колиму, або як в "добрі часи" - в психушку. Тоді виявляється, що не може "швидких розумом Невтонів, російська земля народжувати", хоч ти трісни.

Так ось, повертаючись до українських письменників. Все те ж саме:

Коли в 19 і 20 столітті все українське заборонялося, знищувалося і випалювалося розпеченим залізом. Коли письменники найбільшого таланту, на кшталт Гоголя або Чехова, змушені були їхати в столицю і писати російською, бо інакше б їх ніколи не видали, жодної книги або п'єси. Коли під час Сталінського терору розстріляли більшу частину письменників а ті, що відсиділи і вижили потім все життя боялися. Коли школярам залишали тільки ідеологічно правильні вірші Т.Г.Шевченка про тяжку народну долю за царя. Коли навіть на сцені заохочувалася тільки і виключно шароварщина.  Так ось тоді з подивом виявляєш, що чомусь немає українських Джеків Лондонів і Хайнлайнів з Достоєвськими. Бо не могли вони з'явитися в таких умовах. І що на їх відновлення потрібна пара поколінь, та й то навряд чи можливо - як неможливо зараз писати рок-н-рол: час змінився, поїзд пішов, нікому не потрібні більше ваша стара добра музика. Вливатися доведеться в нові формати мистецтва. І щоб ніхто не міг цього процесу перешкодити - для цього і потрібна незалежність від Росії і будь-якої іншої імперії.

Переклад статті

пʼятниця, 13 листопада 2020 р.

Кого ж він мені нагадує?


Дослідники Disney Research створили робота, який максимально реалістично копіює міміку обличчя людини.

Робот складається з статичного (нерухомого) тулуба, прикритого звичайною сорочкою, і чітко сформованою "жвавою" головою. Його розробка була виконана спільними зусиллями фахівців Disney Research, Walt Disney Imagineering, і дослідників-робототехніків з університету Іллінойсу, університету Урбана-Шампейн і Каліфорнійського технологічного інституту.

Відзначимо, що цей робот, який не має ні лицьових м'язів, ні шкіри, поки ледь-ледь нагадує людину, але він є лише першим кроком на шляху до створення фотореалістичних роботів наступних поколінь, які в майбутньому практично перестануть відрізнятися від людей, по бодай, за зовнішнім виглядом та поведінкою.

Коли ви спілкуєтеся з іншою людиною, неодмінним атрибутом цього спілкування є дрібні рухи, на які зазвичай ніхто не звертає уваги. Навіть коли ви спробуєте дивитися строго в одну точку, наприклад, в очі іншої людини, ваші очі будуть рухатися, коректуючи положення через рухи голови, пов'язаних з диханням. Більш того, очі людини можуть спонтанно переміщатися і фокусуватися на інших об'єктах, розташованих в безпосередній близькості, особливо, якщо ці об'єкти починають рухатися.

Існуючі роботи і аніматронні пристрої, які претендують на звання фотореалістичних, вже здатні взаємодіяти з реальними людьми в деякій мірі. Але їх можливості в цьому досить обмежені, зазвичай роботи просто повертаються в бік людини, "фокусують" свій погляд десь в області обличчя, після чого їх погляд "заморожується" і очі не роблять звичайних характерних для живих людей рухів.

джерело

Основним рушієм, що забезпечує "жвавість" образу нового робота є датчик з камерами, закріплений на грудях у пристрою. За допомогою цього датчика робот здатний визначити момент, коли жива людина намагається звернути на себе його увагу, здійснюючи характерні рухи руками, видаючи вигуки і т.д. Як тільки робот фіксує такі спроби, він повертається в бік людини і фокусує свій погляд на його обличчі. Відстежуючи за допомогою датчика міміку і рухи людини, робот, використовуючи цілий набір закладених в нього алгоритмів, "оживляє" своє обличчя, здійснюючи реалістичні руху та імітуючи навіть дихання.

 

неділя, 8 листопада 2020 р.

А Ви не знали?

 

Після досягнення повноліття кожен римський громадянин отримував право носити звичайну тогу - toga virilis (у рабів і іноземців такого права не було). Римські громадяни, які претендують на зайняття державної посади, зазвичай вибілювали свою тогу до сліпучо-білого кольору. Так вони виділялися на тлі інших громадян, а білий колір символізував чистоту помислів. Така тога називалася toga candida (чиста, біла). Від слова candida походить сучасне слово «кандидат».

понеділок, 2 листопада 2020 р.

"Винахід сну"

 

Блукаючи в інтернеті натрапила на фігуру Генріха Альтшуллера, про який раніше нічого не знала. Про фантаста Генріха Альтова (це його письменницький псевдонім) чула, а так ні. Це якийсь неймовірний персонаж! У 1997 карельське телебачення зняло про нього фільм, але де серіали, чорт забирай, де масове кіно?

Він народився в Ташкенті в 1926. Навчаючись в 10 класі він зі своїм другом Рафаелем Шапіро подав заявку на винахід дихального апарату з хімічним патроном. І цей винахід негайно був засекречений, як військовокорисний.

Далі було безліч винаходів і головне дітище Альтшуллера і Шапіро - ТРИЗ (теорії розв'язання винахідницьких завдань). Грубо кажучи вони вважали, що винаходити можуть всі і що цьому можна навчити – треба тільки вивчити патерни винахідницької думки.

Але я зараз не про це. У 1950, на хвилі боротьби з космополітизмом, Альтшуллер і Шапіро, були арештовані, звинувачені в шпигунстві і засуджені Особливою нарадою при МДБ до 25 років позбавлення волі кожен (в 1954 вийшли по реабілітації).

У Лефортовській в'язниці Альтшуллера катували відсутністю сну. І ось що він зробив. Наводжу шматок інтерв'ю.

"Камера метрів двадцять квадратних. Спати вдень не можна, за цим стежать, дивлячись у вічко. Ну, ось і сидиш, чекаєш вечора,: о 10 годині відбій, тягнуть на всю ніч - на допит, і все - знову ... Першу ніч я витримав легко . Другу ніч було важче, але витримав. А коли повернувся в камеру, то поділився сумнівами зі своїм сусідом по камері, що я навряд чи витримаю ще більше, ніж дві ночі. Він сказав, що треба протриматися хоча б чотири дні, потім буде вихідний. Слідчі бережуть своє здоров'я, в вихідний допиту не буде.

Тут я відчув, що не зможу протриматися. Виникла винахідницька ситуація. Треба спати і не спати. Я повинен спати, тому що це мені потрібно; я повинен не спати, тому що це потрібно охороні. В один і той же час я повинен перебувати в двох станах. Максимум, що мені дозволено, - це сидіти з відкритими очима. А спати - то, що мені потрібно, - це сидіти з закритими очима. Очі повинні бути закриті і відкриті одночасно.

Завдання, насправді, неважке. Очі повинні бути відкриті для охоронців, які періодично дивляться в "дзигу", цілий день мотаються. Вони повинні бачити, що я сиджу з відкритими очима, широко відкритими очима, щоб сумнівів не було. А мені треба широко закрити очі ...

... Ми відірвали від цигарок "Норд" ... Це вже був не «Норд», в цей час боролися за пріоритети, боролися з космополітами, це були цигарки "Північ". Ми від коробки відірвали два шматочки паперу. Обгорілим сірником намалювали зіницю. Я сів зручніше. Мій сусід по камері в момент, коли охорона відійшла до сусідньої камери, плюнув на одну картинку, плюнув на другу, я заплющив очі, і він наліпив мені «очі», на віки.

Так, є деяка зручність в незручних ситуаціях. Якби я винайшов якусь річ, мені довелося б роками потім доводити, що вона потрібна. А тут впровадження відразу, будь ласка, випробування на собі... І держриймання є.

Я добре виспався. Я дуже хотів спати і ніхто мені не заважав .. Виспався шикарно. А вночі мене знову потягли на допит "

Це мене сильно вразило. Абсолютне торжество людини над системою. Ти винахідник - ти залишаєшся ним завжди, і вони цього у тебе ніколи не заберуть.

І чим більше це торжество є смішним, тим воно є ще більш абсолютним!

Anna Narinskaya

субота, 31 жовтня 2020 р.

Штучний інтелект (ШІ) зі 100% точністю визначає COVID-19 по кашлю

 Технологія вже довела свою ефективність і тепер вчені працюють над мобільним додатком, щоб кожна людина могла покашляти в смартфон і миттєво отримати діагноз. Як і годиться при роботі нейромережі, вчені не можуть пояснити, за якими саме параметрами вона обчислює хворобу, але робить вона це безпомилково.

Основою нового діагностичного інструменту став алгоритм, який вчені з Массачусетського технологічного інституту розробляли для визначення ознак хвороби Альцгеймера. Дане захворювання пов'язане з нервово-м'язової деградацією і за допомогою ШI вчені прагнули оцінювати по мові і кашлю ослаблення голосових зв'язок. Вони досягли високих результатів у цьому відношенні, але пандемія COVID-19 змусила вчених подивитися на свою розробку з іншого боку. Стало зрозуміло, що деякі пацієнти з COVID-19 можуть відчувати схожі неврологічні симптоми, тому алгоритм вирішили адаптувати для діагностики коронавирусної інфекції.

Дані збирали онлайн. Будь-який бажаючий міг заповнити анкету та відправити аудіозапис свого кашлю й мови незалежно від наявності встановленого діагнозу COVID-19. Відмінності в кашлі неможливо розшифрувати людині, проте ШІ зміг точно визначати і класифікувати всі випадки.

ШІ з 98,5% точністю ідентифікував по кашлю пацієнтів з COVID-19, в тому числі 100% безсимптомних носіїв SARS-CoV-2. Постановка діагнозу базувалася на чотирьох біомаркерах по аналогії з обстеженням при хворобі Альцгеймера - силі голосових зв'язок, емоційноу тону мови, характеристиках дихання і м'язової деградації.

«Ми думаємо, що відтворення звуків змінюється при наявності COVID-19 навіть якщо не спостерігається симптомів», - пояснюють учені особливості аналізу ШІ.

В даний час команда працює над створенням безкоштовного додатку для попереднього тестування на COVID-19. Наприклад, перед походом в ресторан, офіс та інші громадські місця. У більш віддаленій перспективі вони розглядають інтеграцію ШІ в динаміки смартфона або інші пристрої, щоб система в фоновому режимі могла щодня повідомляти про ризики безсимптомного носійства.

 

Для скептиків цитата з МІТ:

The researchers trained the model on tens of thousands of samples of coughs , as well as spoken words. When they fed the model new cough recordings, it accurately identified 98.5 percent of coughs from people who were confirmed to have Covid -19, including 100 percent of coughs from asymptomatics - who reported they did not have symptoms but had tested positive for the virus .

https://news.mit.edu/2020/covid-19-cough-cellphone-detection-1029


середа, 28 жовтня 2020 р.

Про ефективність масок

 

Група вчених Токійського університету вирішила перевірити ефективність рекомендації ВООЗ по носінню масок. З японською пунктуальністю вони заправили "кашляючий" манекен слиною з вірусом і підібрали задане співвідношення розміру крапель.

"Вдихаючий" манекен підключили до апарату ШВЛ і за допомогою ПЛР зі зворотною транскрипцією в реальному часі контролювали кількість вірусних РНК що "вдихаються".

Результати експерименту на графіку.


Виходячи з нього можна зробити наступні висновки:

1. Маски дійсно знижують передачу РНК вірусу від людини до людини.

2. Ефективніше маска на "кашляючому", ніж на "вдихаючому". Ще ефективніше на обох.

3. Кожен експеримент тривав 20 хвилин. Варіанти "на підборідді" і "три місяці одна маска" не розглядались

4. Жодна маска не захищає на 100%. Навіть респіратор, приклеєний скотчем.

5. Відсоток переданої РНК не дорівнює ймовірності зараження. Імунітет теж має значення.

Експерименти проводилися на відстані пів метра. При зменшенні відстані вдвічі кількість переданої РНК збільшувалася в два з половиною рази. При збільшенні відстані вдвічі кількість РНК знижувалося в півтора рази. Тобто, в набитому і напівпорожньому транспорті різниця буде майже в чотири рази. З медичними масками і без них ще вчетверо. Це можна порівняти з ефектом від введення карантину.

вівторок, 27 жовтня 2020 р.

Колективного імунітету, схоже, не буде


Тут камаради цікавилися, а скільки ж діє імунітет.

Ось вам і відповідь надійшла. Як і будь-яка інша відповідь, що стосується хвороби, про яку менше ніж рік тому ніхто не чув, її треба сприймати не як остаточну, а як привід для роздумів.

Міркувати є про що, однак.

Дослідження від Imperial College London - хороші. У сенсі того, що ми молодці - 350 тисяч осіб за випадковою вибіркою, погодилися стати піддослідними свинками, представляють серйозний статистичний масив. Я теж розважилася так в серпні, навіть краплю крові пожертвувала для науки.

Але якщо в частині дизайну у ICL все нормально, то в частині висновків - досить невтішно.

Антитіла не живуть довго. В кінці червня - початок липня антитіла були у 60 з тисячі, у вересні тільки у 44. 3 місяці - мінус 26%. Швидше за все антитіла зникають у тих, хто старше 65, і у тих, хто перехворів covid безсимптомно. Найповільніше антитіла пропадають у перехворілих медиків, які за службовим обов'язком постійно стикаються з вірусом, а також у молодих і тих, у кого був ковід у всій красі.

Антитіла не єдині, хто відповідає за імунну відповідь організму. Є, наприклад, T-cell, завдання яких вбивати уражені вірусом клітини - і дослідження ніяк не стосувалося цієї теми. Але в цілому саме антитіла вважаються індикатором імунітету.

Результати не вбивають надію на вакцину - імунітет, набутий натуральним шляхом, і механізми дії вакцини дещо відрізняються, і з останніми треба експериментувати окремо. Але ось що тепер сильно під сумнівом, так це стадний імунітет. Схоже, що він просто недосяжний, а ковід працює як звичайна застуда і інші відомі коронавіруси, на які наш організм теж виробляє антитіла, але якими можна заразитися повторно вже через кілька місяців, зазвичай від 6 до 12. Це особливо стосується самої уразливої групи, літніх людей, чия імунна відповідь «вицвітає» дуже швидко.

Вакцина (якась із) може працювати, не треба паніки. А ось надії на те, що ми всі перехворіємо, а потім все це закінчиться, жовтіють і обпадають як осінні листочки. Перехворіти ми всі перехворіємо, а потім ще раз перехворіємо, а потім ще раз.

Висновки поки дуже прості. Незалежно від того, перехворіли ви вже або поки чекаєте в черзі, заходи безпеки - соціальна дистанція, гігієна, маски в будь-яких публічних місцях і на транспорті, ізоляція хворих і тих, хто був з ними в тісному контакті - обов'язкові. Навіть якщо ковід у вас вже був, немає абсолютно нічого, що говорить на користь того, що ви не можете завести його пожити ще раз - і стати небезпечними для себе і оточуючих..

З розряду позитивних новин - друга хвиля, схоже, вище першої, але поки менш руйнівна. За нашими даними (все вже добре з тестуванням, ми відсотків 70% своїх хворих ловимо) серйозні, що вимагають госпіталізації, ускладнення виникають приблизно у кожного 20-го - на 20 з гаком тисяч офіційно хворих в день приблизно 1000 госпіталізацій.

Хоча ніякої диво-таблетки немає, і практично всі спроби знайти універсальний засіб лікування провалилися або поки залишаються без взаємності, лікарі зараз набагато краще знають, що робити з важкими хворими, і смертність набагато нижча, ніж в квітні. У 19 з 20 ковід з плином часу відвалюється сам.

Це все ще радикально гірше, ніж звичайний грип, в рази і на порядки гірше, але все-таки не чума. Просто вимкніть тупильник а включіть мізки і совість.

 Natasha Nesbitt

неділя, 25 жовтня 2020 р.

Робот-вантажник

Розробник Agility створив схожого на людину робота під назвою Digit. Він може завантажувати коробки у вантажівку. Правда обійдеться такий робот його власнику дуже дорого.

Виробник роботів Agility спроектував робота, схожого на людину. Він призначений для виконання фізичних робіт, таких як брати ящики з полиць і завантажувати їх на вантажівку. Про це пише видання Techxplore.

Що відомо про розробку

Більшість роботів, побудованих за останні роки, призначені для дослідницьких цілей. На своїй веб-сторінці команда Agility заявляє, що пора роботам почати виходити з дослідницької лабораторії та переходити в реальний світ, де вони зможуть робити корисні справи. Відзначають, що Digit призначений саме для цього.

Новий робот отримав дві руки, дві ноги і може ходити. Його ноги без пальців, а коліна зігнуті назад. Крім того, у нього немає голови і рук. Але він міцний і довговічний. Його каркас - товстий метал. Він може нахилитися і взяти коробку, донести її до потрібного пункту, включаючи підйом по сходах.

пʼятниця, 23 жовтня 2020 р.

Випадкові пристрасті з'являються з дитинства!

 


Зайшовши в магазин, ми купуємо те, що нам подобається: нам подобається ця зубна паста, а не та - і ми її весь час беремо, нам подобається ця ковбаса, а не та - і її ми теж весь час беремо, нам подобаються ці шкарпетки , а не ті - і так далі. Ну а чому нам подобається одне і не подобається інше? Напевно, тому, що ми довго роздумували, прислухалися до своїх відчуттів, порівнювали смак, колір, склад і т. д.

Однак психологи давно переконалися, що наші переваги формуються багато в чому випадково, а наше переконання, що нам щось подобається або неподобається, формується потім, після того, як вибір зроблено. Тобто ми колись випадковим чином зняли з полиці конкретну зубну пасту, а вже потім вирішили, що вона нам подобається.

Звичайно, якщо мова йде про предмети, що сильно відрізняються, то в такому випадку переваги спираються на різницю в якості, смаку, кольору та ін. Але якщо предмети не дуже сильно відрізняються один від одного, то наші «подобається - не подобається» визначає випадок.

Дослідники з Університету Джонса Хопкінса вирішили з'ясувати, з якого віку наші пристрасті починають залежати від випадку.

Експеримент ставили з дітьми 10-20 місяців від роду. Діти вибирали один з двох кольорових м'яких кубиків однакового розміру. Кубики лежали далеко один від одного, так щоб діти могли взяти тільки один. Після того, як дитина вибирала кубик, його у неї забирали. Потім перед дитиною знову з'являлося два кубика: один - той, який він перед цим НЕ вибрав, а другий - абсолютно новий кубик, який дитина взагалі ще не бачила. Цього разу, як йдеться у статті в Psychological Science, діти вибирали абсолютно новий кубик. Той кубик, яким вони знехтували в перший раз, не викликав у них жодного інтересу – буцім то він їм не сподобався заднім числом.

Експеримент повторювали багато разів, щоб переконатися, що в перший раз діти вибирали кубик випадково. Але все одно залишалася ймовірність, що їм просто сподобався якийсь певний колір, або ж що вдруге вони обирають новий кубик, тому що він новий. І тоді дослідники поставили ще одну серію дослідів. Тепер діти в перший раз нічого не вибирали, тобто вони бачили два кубика, але один з них їм відразу підносили дорослі. Потім дітям знову показували два кубика: один - новий, який вони ще не бачили, і другий - той, який вони бачили, але який їм не давали. В цьому випадку діти в рівній мірі вибирали то один, то інший. Тобто тепер у них не було упередженого ставлення до баченого кубика - в перший раз у них не було вибору, вони його не відкидали, і тепер ставилися до нього без упередження.

Автори роботи роблять висновок, що цей механізм, коли випадковий вибір визначає подальші пристрасті, починає працювати в самому ранньому віці, чи не з народження. І тут, звичайно, було б цікаво з'ясувати, в яких ще випадках він спрацьовує. Поки що мова йшла про кубики і про споживчі товари. Але можна припустити, що випадок визначає пристрасті і не в матеріальних речах - у тому, яку музику ми любимо, які фільми дивимося, які книги читаємо і з якими людьми живемо.

 P.S. Існує світова тенденція до раннього залучення дітей до дисплею комп’ютера. Наразі «рекорд» – 4 місяці!

Як?

 


Картина роботи Бенксі «Покажи мені Моне» (2005) на аукціоні Sotheby's, в Лондоні, позавчора, після вісьми хвилин шаленого аукціонного торгу, пішла з молотка за $ 9,814,353 (£ 7,551,600).

середа, 21 жовтня 2020 р.

Чому я ще досі в соцмережах?

 


У 2018 році в журналі «Science» опублікували дані дослідження, в якому вчені проаналізували 126 000 твітів 3 млн користувачів за трохи більше ніж 10 років. І виявилося, що помилкові новини розходяться значно швидше і охоплюють значно більшу аудиторію, ніж правдиві.

Фейкові новини репостять на 70% частіше. Найпопулярніші фейкові новини читали аж до 100 000 чоловік, тоді як правдиві новини рідко добиралися навіть до 1000 користувачів.
В цілому фейкові новини набирають 1500 переглядів в шість разів швидше, ніж правдиві. Помилкові новини про бізнес, тероризм і війну, науку і технології, шоу-бізнес - поширюються значно швидше правдивих новин на ті ж теми. Але найшвидше  розходяться політичні "фейкньюз".

Один з найцікавіших висновків, до яких прийшли вчені, звучить так: «На відміну від загальноприйнятої думки, роботи прискорювали поширення і правдивих, і помилкових новин з однаковою силою. Так що саме люди, а не роботи, відповідальні за більшу популярність фейкових, а не достовірних новин ».

Через специфіку своєї роботи я прекрасно розумію, до якої міри творці алгоритмів можуть маніпулювати людьми. Але останнім часом мій фокус переміщається з власників платформ і творців механізмів маніпуляцій на самих користувачів - людей, без яких ці системи не працювали б. Ніякого віктімблеймінга (звинувачення жертви (англ. Victim blaming)): мене просто щиро цікавить, що ж в нашій природі є такого, що дозволяє існувати такому системному обдурюванню.
Може, проблема все-таки не в алгоритмах і соціальних мережах, як явищі? Може, джерело всіх бід - як і раніше людське невігластво?
Саме тому мені ніколи не подобалося «рішення» піти з соцмереж і не дозволяти алгоритмам себе експлуатувати - і зараз я розумію, чому. Тому що, якщо піти з соцмереж в реальний світ, то суспільство навколо все одно залишиться тим самим. Люди - це і є соціальна мережа, яка завжди була здатна модифікувати поведінку індивіда і до епохи алгоритмів.
Тому не треба йти з соціальних мереж - їх потрібно робити кращими. Напишіть правду. Або не репостіть лайно. Поставте лайк придатному контенту. Поширте цей допис!

 Sergei Jdanov

понеділок, 12 жовтня 2020 р.

Друге життя пластикового сміття

 Пластмаса оточує нас кожен день. Відкриваєш холодильник - ручка з пластмаси, дістаєш звідти пляшку молока - вона пластмасова. Сідаєш за комп'ютер - монітор і клавіатура з пластмаси. Вона всюди, і цього навряд чи вдасться уникнути - занадто зручний це матеріал. Але яка доля тих пластикових речей, які стали раптом не потрібні? Їх викидають в загальнbq смітник, після чого пляшки / коробки / начиння з пластмаси потрапляє на загальнt сміттєзвалище.

На відміну від органічних залишків і паперу, що становлять левову частку всього сміття (близько 58%) відсоток пластика в загальній масі сміття відносно невеликий - всього 12%. Проблема в іншому - розкладання пластику займає від чотирьох до семи сотень років, і супроводжується забрудненням навколишнього середовища продуктами розкладання.



Опустимо той факт, що на міських звалищах про екологію говорити не доводиться. Пластмасове сміття можна знайти і на стихійних звалищах - скажімо, десь посеред Сирецького парку, або Бабиного Яру. І таке явище точно не йде на користь і без того не найкращої екології Києва. Але в Києві комунальні служби хоча б намагаються підтримувати порядок, і по можливості прибирають ці звалища. Проте, по всій Україні можна знайти десятки і сотні місць, де наші несвідомі громадяни залишають весь вміст своїх сміттєвих баків (близько 12%, нагадаю - пластик). І в більшості таких місць сміття накопичується роками, створюючи навколо себе непередаваний пейзаж і запах, і роблячи грунт навколо непридатним для життя.

Як показує практика, бігати з криками і прогулювати школу в якості протесту - абсолютно марна тактика. Якщо немає можливості боротися з хаотичним викиданням пластикового сміття - потрібно придумати, що робити з уже викинутим пластиком. Так, по всій країні працюють пункти прийому вторсировини, в тому числі - і пластмаси (власне, туди направляється все пластикове сміття, яке збирається в сортувальних контейнерах - ось ті самі "Пластмаса", "Папір", "Скло" та "Інші відходи" ). Але перероблений після збору у вигляді вторсировини пластик нікуди не подінеться - для нього майже немає споживачів.



За цікавим збігом обставин, я познайомився з Юрієм - людиною, яка серйозно задумався, як переробляти пластикове сміття. Ідея його полягає в тому, щоб скуповувати вже оброблене пластмасове сміття (у вигляді гранул), і використовувати його для виробництва пластмасових плит - аналогічних до OSB, фанери і ін. Вироби із пластмас при аналогічних габаритах дешевше деревного аналога, і при цьому куди більш стійке до нестандартних умов - холоду, вологи, нагрівання, тиску і т.д. Ця ідея не нова - аналогічне виробництво вже існує в ряді європейських країн: Польщі, Швейцарії, Німеччини та Франції.

Юрій дуже сильно горить ідеєю відкрити такий же бізнес в Україні. Як патріота, його засмучує велика кількість сміття, загадженість околиці і відсутність будь-яких технологій його утилізації. Однак, його партнери з Польщі відкрито відмовляються від відкриття своїх заводів в Україні - їм це здається безперспективним. В ЄС, в т.ч. і в Польщі, подібна діяльність на 100% фінансується з бюджету країни, тому необхідний обсяг власних вкладень мінімальний. Українські ж влада не бачить необхідності у фінансуванні діяльності з переробки пластмаси, тому Юрі потрібно шукати інвесторів - сума потрібна чимала, і самому її накопичити не представляється можливим.



Цю ідею він виношував протягом двох років, і підготував досить значний обсяг матеріалів - у нього є опрацьований бізнес-план з усіма розрахунками, зразки готової продукції, вже були підготовлені площі під майбутні промислові потужності. Інвесторів він теж знайшов - група швейцарських бізнесменів, які займаються тим же бізнесом у себе, були проти профінансувати відкриття аналогічного заводу в Україні.

Зустріч Юрія з інвесторами, на якій були б підписані всі документи, повинна була відбутися в березні цього року. Але раптом, за помахом найвеличнішого лідера сучасності, в країні починається карантин, після чого навіть люди з відносно здорової Швейцарії не могли потрапити в Україну. На 2 місяці всі переговори Юрія з швейцарськими інвесторами зупинилися. А на початку літа, коли йому вдалося все-таки зв'язатися з потенційними інвесторами, він отримав ввічливу відмову. Швейцарські бізнесмени послалися на те, що "Україна для них поки що втратила привабливість як країна, в якій вони готові розмістити свій капітал".

Але ж бізнес-то відмінний з усіх боків: ноу-хау, робочі місця плюс екологічність. Тому буду вдячний, якщо ви розповсюдите цей пост в соцмережах і розповісте про нього своїм знайомим. Навіть якщо особисто ви не зможете допомогти Юрію - допоможе хтось інший. Якщо не фінансами - так порадою. Чи не порадою - так корисним контактом.

Контакти Юрія:
E-mail: sereda.driver@gmail.com
Сайт з докладним описом технології, призначення та ін.
Презентація , в якій описаний бізнес-план і галузі, в яких такі пластмасові плити можуть застосовуватися.

четвер, 8 жовтня 2020 р.

Міф про чесну прибиральницю

 
Десь  почув тезу, мовляв "та прибиральниця, яку вибрали мером, хоч і нічого не вміє, зате буде чесною, і не буде красти народне!".

Я давно такої "кривої" логіки не чув і не бачив.
Чому це не буде красти !?
Як пов'язана бідність і відсутність освіти з чесністю !?
Буде брати, як навчать, та ще й як!
Оскільки поріг входження в її совість буде мінімальним! В цьому і суть.
Чим менше освічена, грамотна, економічно і соціально прокачана людина - тим більше вона ласа на доступ до ресурсу. Тим більше вона буде мріяти про доступ до блага. Тим більше їй чи рідним будуть пропонувати.  І тим простіше цю людину спокусити.
Будучи прибиральницею вона несла додому миючі засоби і туалетний папір (несла, бо всі несуть), сяде в крісло - почне землю нарізати, і МАФи ставити.
Питання не в принципі буття, а в масштабі здобутого. І в бажанні отримати ще більше.
Тільки є одне але - можна брати щось собі, але і робити щось корисне (ага, так це і працює навіть на Заході, у сім'ї Трюдо наприклад), а можна пускати бульки носом, і розвалювати насилу побудоване іншими беручи під особистий контроль викачування громадського туалету в Бердичеві .
Немає ніякої чесної, бідної і нечесної багатої людини.
Немає ніякого хорошого водія на "Жигулях", і поганого на BMW.
Немає ніяких таких і не таких.
Немає чорно-білих.
Є освіта, компетенція, здібності, харизма, вміння взяти на себе шмат роботи - і перти її з усіх сил.
Або не братися і не перти і відмовитися - якщо є розуміння, що це не твій шлях.


Веста Кумач